Відеобібліотека
Пошук у нотатках курсу Python мануфактура та спільних матеріалах з переходом на потрібну секунду.
Fixture створює isolated BrowserContext із наперед підготовленим Free-state; Enterprise-state має бути окремою fixture або parameterized input із чіткою очікуваною роллю.
Тест стартує у визначеному Free-контексті без умовного розгалуження за випадковим UI-станом.
На сторінці може бути різний контент — що робити? →Віддає одну page з окремого state й гарантовано закриває весь context після тесту.
Тест отримує page у Free state, а context закривається під час teardown.
2.1. Storage state: практична реалізація, фікстури для ролей →Видаліть локальні state-файли.
Запустіть лише один Free test і перевірте створення state через fallback.
Запустіть той самий тест вдруге й перевірте повторне використання state без другої page.
Обидва запуски проходять окремо; перший створює state, другий його використовує, одночасно відкрита одна page.
Візьми тест, який допускає Free або Enterprise через if, і розділи його на дві fixtures та два тести з однозначними assertions.
Кожен тест має одну відому роль до першої UI-дії.
У test body немає гілки, що вибирає очікування за фактичним тарифом.
State-файли не містяться в Git.
Free fixture мусить сама створити state, якщо файл відсутній; запуск окремого тесту після очищення локальних state-файлів є обов’язковою перевіркою.
2.1. Storage state: практична реалізація, фікстури для ролей →`free_project_context` відкриває context із Free state, а тест одразу перевіряє Free UI без login та ручного switch. Перший запуск виявляє проблему: fixture залежить від того, що інший тест уже створив файл авторизації. Тести не повинні залежати від порядку. Якщо state існує — він завантажується; якщо ні — fixture виконує login, перемикає проєкт, перевіряє Free plan і зберігає state сама.
Free plan, trial та enterprise мають різні можливості: ліміти створення проєктів, доступні кнопки й повідомлення. Це окремі вимоги рольової моделі, тому їх варто перевіряти окремими тестами. Наприклад, free-plan тест підтверджує відповідну позначку тарифу та обмеження створення проєкту, а enterprise-тест — доступність повного сценарію. Розгалуження між цими очікуваннями в одному тесті приховує дефект, якщо середовище випадково відкрило не ту роль.
Звичайний і Free flows дублювали перевірку state path, options для `new_context`, login та повернення page. Спільна функція `get_or_create_context` будує context і повідомляє, чи потрібна авторизація. Верхні fixtures залишають предметні кроки: звичайна зберігає авторизований state; Free додатково перемикає проєкт і зберігає Free state. Спільний helper не повинен поглинати ці відмінності лише заради меншої кількості рядків.
Якщо функціональність залежить від ролі, тарифу або tenant, тести доцільно групувати за відповідним станом користувача. У прикладі один акаунт має доступ до Enterprise і Free проєктів, але в реальній системі це можуть бути окремі користувачі. Перед реалізацією досліджується UI, Network, cookies та local storage. Перемикання проєкту змінює `Company ID`; додатковими спостережуваними ознаками є тексти `Enterprise subscription` і `Free subscription`.
Проєкт сам контролює `storage_state`, авторизовані та Free contexts, відкриття й закриття page. Через це готові fixtures плагіна не покривають потрібний lifecycle, а tracing доводиться інтегрувати у власний шар. Перед tracing виправляється побічна проблема: Free test відкривав два browser instances, бо вимагав fixture, результат якої не використовував. Видалення зайвої залежності прибирає другий запуск браузера.
Tooltip із назвою тарифу з’являється після hover, тому тест спочатку знаходить стабільний label, виконує hover і лише потім перевіряє текст підписки. DOM/attribute breakpoints допомагають зрозуміти, який компонент створює анімацію. Повторювані елементи Enterprise і Free додаються в page object, а тест перевіряє стан до та після `select_company`. Це формує observable contract, на який можна спертися під час оптимізації авторизації.
Перший варіант дублює Enterprise state й через стандартний модуль `json` очищає cookie `Company ID`. Пошук проходить масив cookies, змінює лише елемент із потрібним `name` і записує окремий файл. Цей підхід є оптимізацією для конкретного застосунку, а не універсальним правилом Playwright. Якщо backend session або інший state також прив’язаний до tenant, безпечніше реально перемкнути проєкт у браузері й зберегти отриманий context.
Fallback будує context, створює page, авторизується, переходить до Free проєкту й записує `storage_state`. Після цього та сама page передається тесту через `yield`, щоб сценарій продовжився без повторного відкриття вкладки. Під час демонстрації код кілька разів дублюється для швидкої перевірки, а потім уточнюється. Ключовий критерій — окремий Free test має проходити самостійно після видалення всіх локальних state-файлів.
Загальні сценарії, наприклад login, залишаються спільними. Перевірки, залежні від тарифу, розкладаються в окремі packages для Free та Enterprise, кожен зі своєю fixture. Підсумкова схема: на першому чистому запуску state створюється; надалі він перевикористовується; page не перестворюється; кожен тест може запускатися окремо. Зміни комітяться з номером задачі та коротким описом storage, page initialization і структури suites.
Щоб зрозуміти, чому UI різниться, потрібно дивитися не лише на сторінку. У DevTools варто перевірити `Network`, cookies, `localStorage` і `sessionStorage` та знайти дані, які визначають активну компанію або роль. У прикладі різницю задає `companyId`: конкретний ID відкриває корпоративний контекст, а відсутнє значення — free-проєкти. Це дає точну підказку, який стан треба підготувати перед тестом.