Відеобібліотека
Пошук у нотатках курсу Java з переходом на потрібну секунду.
У повсякденній мові __init__ часто називають constructor, але Python data model розділяє __new__, який створює instance, і __init__, який налаштовує вже створений instance.
__init__, self, page та принципи ООП →Загальноприйнята назва першого параметра instance method. Python передає bound instance неявно під час виклику obj.method(), але ім’я self саме по собі не є keyword.
__init__, self, page та принципи ООП →page є instance attribute: кожен PageObject отримує власний стан через __init__, а method читає його через self.
Команда друкує Page: checkout і assertion проходить.
__init__, self, page та принципи ООП →Створи два PageObject instances із різними page values і доведи assertions, що зміна local variable не змінює self.page іншого instance.
Обидва instances мають незалежні page attributes.
У method немає global state.
Автор може пояснити, чому obj.method() передає obj як перший argument.
Описує binding instance methods, self convention і межі private variables у Python.
__init__, self, page та принципи ООП → Першоджерело ↗Уточнює різницю між створенням instance через __new__ та ініціалізацією через __init__.
__init__, self, page та принципи ООП → Першоджерело ↗`self` — явний параметр instance method, через який код звертається до конкретного екземпляра класу. `self.card` означає атрибут цього екземпляра, тоді як локальна змінна `card` живе лише у своїй функції або блоці видимості. Однакові назви технічно можливі, але збільшують когнітивне навантаження. Префікс `self.` одночасно потрібен Python для правильного доступу до instance attribute і показує читачеві, де зберігається стан.
`WebDriverProvider` зберігає driver instance у `ThreadLocal`. Test runner створює потоки для запусків, а provider повертає драйвер, пов'язаний із поточним thread id: якщо його ще немає, створюється `ChromeDriver`; якщо є — повторно використовується поточний instance. Окремий метод закриття викликає `quit()` і видаляє значення з `ThreadLocal`. Це готує основу до паралельних запусків: тести в різних потоках не повинні ділити один браузерний session instance.
[Дивитися з 44:20](https://www.youtube.com/watch?v=6QdvE9DHOIY&t=2660s). Підсумкова ієрархія: створюється root `Playwright` instance, далі `Browser`, `BrowserContext` і `Page`; locators працюють у frame/page context. `ChannelOwner` та connection/transport пов’язують language client із driver process, а browser executable і потрібні artifacts перевіряються під час installation та startup. Для співбесіди достатньо пояснити модель без переказу кожного internal class: locator описує target; action збирає parameters; client надсилає command через transport; browser-side implementation виконує потрібні checks та повертає result; Playwright додає auto-waiting, locators, assertions, traces і reporting. Деталі protocol залежать від browser engine і версії Playwright.
Для Page Object обирається об'єктноорієнтований підхід без `static`: метод викликається через створений інстанс класу. Сторінку перейменовують із `LoginPage` на `SignInPage`, оскільки назву `sign in` уже використовує сам продукт. У Java назва public-класу має збігатися з назвою файлу, тому для перейменування застосовується рефакторинг IntelliJ IDEA, а не ручна заміна тексту. Метод у `SignInPage` називається просто `open`, без дублювання назви класу у `openSignInPage`. Базовий домен задається один раз через `Configuration.baseUrl`, після чого Selenide `open` може приймати лише шлях сторінки. Це прибирає повторення домену з Page Object-методів.
Ініціалізація `WebDriver` і `WebDriverWait` переноситься з тіла тесту до lifecycle methods. `@BeforeEach` створює новий стан перед кожним тестом, тоді як `@BeforeAll` дає змогу один раз підготувати спільний драйвер для тестів класу. Для стандартного `@BeforeAll` метод і пов'язані поля робляться `static`. Закриття браузера переноситься до `@AfterAll`. Під час демонстрації зайва ініціалізація створює кілька драйверів, тому setup спрощується до одного місця, а teardown залишається обов'язковим. `WebDriverWait` має бути побудований на тому самому instance драйвера, з яким працює тест.
Перша спроба не спрацьовує, доки request явно не позначено як JSON через `Content-Type`. Після цього suite створюється і видно в UI. Endpoint повертає `200`, хоча для create operation очікується `201`; автор називає це API defect. Отриманий flow вже можна використати як API precondition для UI-тесів. Ключове обмеження RestAssured: reusable configuration має повертатися з method як новий instance для кожного request, а не зберігатися як mutable shared object.