Instance state через self та __init__
page є instance attribute: кожен PageObject отримує власний стан через __init__, а method читає його через self.
Команда друкує Page: checkout і assertion проходить.
__init__, self, page та принципи ООП →Відеобібліотека
Знайди точне пояснення
Пошук у нотатках курсу Python мануфактура та спільних матеріалах з переходом на потрібну секунду.
Терміни, нюанси та джерела
Що змінилося після запису
Урок пропонує уявляти job як чистий container або окрему машину.
GitHub окремо визначає GitHub-hosted і self-hosted runners. Hosted job отримує fresh runner instance за documented contract, але environment не перетворює self-hosted runner на isolated container.
Перевірено за документацією 2026-07-31; точна дата зміни не встановлена.
1. Теорія CI/CD та як ви можете інтегрувати тести в пайплайн →self
Загальноприйнята назва першого параметра instance method. Python передає bound instance неявно під час виклику obj.method(), але ім’я self саме по собі не є keyword.
__init__, self, page та принципи ООП →Self-hosted runners reference
Фіксує поточні властивості, routing і responsibility model self-hosted runners.
Інфраструктура автотестів та її нюанси → Першоджерело ↗Self-hosted runner не є isolation boundary
GitHub попереджає, що код workflow на self-hosted runner може скомпрометувати машину та доступні secrets. Один runner виконує одну job одночасно, але це не гарантує ізоляцію між послідовними jobs; для untrusted workflows потрібні ephemeral runners або інша isolation strategy.
Інфраструктура автотестів та її нюанси →Мінімальний Playwright Page Object із readiness check
Class name позначає page, methods описують actions, locators зберігаються в одному місці, а open завершується мінімальною readiness check.
Після open() test продовжується лише коли heading Sign in видимий; fill_email() приховує locator details від test code.
`self` і область видимості
`self` — явний параметр instance method, через який код звертається до конкретного екземпляра класу. `self.card` означає атрибут цього екземпляра, тоді як локальна змінна `card` живе лише у своїй функції або блоці видимості. Однакові назви технічно можливі, але збільшують когнітивне навантаження. Префікс `self.` одночасно потрібен Python для правильного доступу до instance attribute і показує читачеві, де зберігається стан.
Атрибути класу й `self`
У класі значення екземпляра зберігаються як `self.name`. `self` вказує, що атрибут належить конкретному створеному об’єкту, а не є випадковою локальною змінною функції. Методи того самого екземпляра звертаються до цього значення через `self.name`. Якщо пропустити `self`, Python шукатиме локальне або глобальне ім’я й отримає `NameError` або попередження IDE.
Мережевий доступ і self-hosted runners
Відкривати приватне середовище для широкого діапазону IP хмарного CI дорого в підтримці й збільшує поверхню атаки. Практичніший варіант — runner усередині контрольованої мережі: GitHub або GitLab передає йому job, а сам runner уже має потрібний маршрут до тестової інфраструктури. Доступ усе одно обмежують мережевими правилами й мінімальними правами конкретного runner.
File template для Page Object
Page Object і Page Component мають повторювану основу: імпорти Playwright, клас, `__init__`, збереження `page`, базову перевірку завантаження та часто `return self`. Замість копіювання цієї «шапки» створено власний шаблон у `Settings → Editor → File and Code Templates`. У file template змінна `${NAME}` підставляє назву, яку вводять під час створення файлу. Після збереження в меню `New` з’являється окремий тип `Page Object`; вибір цього пункту створює клас з підготовленими імпортами й методами. Під час live coding шаблон кілька разів виправляється: додаються пропущені `self`, закривається дужка, коригуються відступи. Це нормальний цикл налаштування: створити пробний файл, дочекатися синтаксичних та інспекційних підказок IDE, виправити шаблон і повторити генерацію. Перевіряти потрібно саме згенерований файл, а не лише текст у вікні налаштувань. Оскільки поточні Page Object і Page Component мають однакову основу, одного file template достатньо. Окремі шаблони варто додавати лише тоді, коли їхня структура реально розійдеться.
CI runners, agents і вартість виконання
GitHub і GitLab називають виконавців jobs runners, Jenkins — agents. Хмарні runners зручні, але в приватних організаціях хвилини виконання можуть тарифікуватися. Self-hosted runner працює всередині інфраструктури компанії, дає більше контролю над ресурсами й доступами та часто зменшує операційну вартість регулярних прогонів.
`class`, `__init__`, `self` і methods
Class name зазвичай є іменником в однині та пишеться з великої літери. `__init__` приймає початковий state, а `self.email` і `self.role` належать конкретному object instance. Method `is_admin()` розміщує перевірку ролі біля даних і не змушує кожен test повторювати `user.role == "admin"`.
`__init__` задає обов’язковий стан об’єкта
Через `__init__` клас отримує залежності й початковий стан, без яких його методи не мають сенсу. Наприклад, компонент приймає кореневий locator, а Page Object — Playwright `page`; наступні методи перевикористовують ці значення через `self`. У повсякденній мові `__init__` часто називають constructor. Технічно екземпляр створює `__new__`, а `__init__` ініціалізує вже створений об’єкт. Для звичайного Page Object достатньо реалізувати саме `__init__`.
`pytest.ini`: discovery, `addopts` і маркери
У `pytest.ini` задаються каталоги з тестами, шаблони імен тестових файлів і функцій та директорії, які не потрібно сканувати. Це звужує test discovery до структури проєкту й прибирає зайву роботу з `.git`, `.idea`, build-артефактами та кешами. Через `addopts` виносяться параметри, які мають застосовуватися до кожного запуску: verbose output, короткий traceback, відображення output лише для failed tests, strict markers, Playwright tracing і генерація self-contained HTML report. Маркери `smoke`, `regression`, `web` та `slow` реєструються явно, щоб помилка в назві не перетворилася на тихе пропускання потрібної групи. Для traces обирається `retain-on-failure`: артефакт створюється під час тесту, але зберігається лише після падіння. Це практичніший default, ніж trace для кожного успішного тесту, бо архіви можуть швидко зайняти багато місця.
Технічна й управлінська робота вимагають різного хисту
Робота з людьми може бути хаотичною й емоційно складною; глибока технічна робота дає інший тип задоволення. Немає універсально вищої ролі — важливо чесно визначити, який характер задач підходить саме зараз. Корисно пробувати різні професійні ролі й хобі та дізнаватися про труднощі designer, developer, DevOps і manager. Навіть якщо роль не стане основною, цей досвід покращує співпрацю й допомагає розуміти мотиви інших учасників команди.
Runner як окрема машина
CI-інтерфейс не виконує тести сам: GitHub або інша система передає job конкретному runner. Це окрема машина чи контейнер, який має отримати репозиторій, інструменти, конфігурацію та мережевий доступ до системи під тестом. Hosted runner з публічного інтернету може не бачити DEV/STG, доступний лише через VPN або приватну мережу. Тоді потрібен self-hosted runner усередині інфраструктури або інше узгоджене мережеве рішення. Тому питання «де запускатимуться тести?» треба вирішувати разом із доступами, credentials і topology, а не після написання workflow.