Відеобібліотека
Пошук у нотатках курсу Python мануфактура та спільних матеріалах з переходом на потрібну секунду.
Page Objects передають locator tuple у BasePage, а кожна дія очікує власну перевірювану передумову.
click() працює лише з видимим і enabled елементом; type_text() — з видимим елементом.
2. Selenium організація PageObject's та Очікувань →У `BasePage` демонструються helpers для `open`, `refresh`, `find`, `find_all`, `click` і введення тексту. Перед дією helper чекає потрібний стан: visibility для введення або clickability для кліку. Так exception вказує на невиконану передумову, а не на випадковий наступний Selenium command. `send_keys()` вводить символи та може передавати спеціальні клавіші на кшталт Enter або Tab. На відміну від високорівневого fill у Playwright, він не гарантує очищення поля, тому `clear()` додається лише там, де сценарій справді починає з порожнього input. Не варто приховувати `clear()` у кожному введенні «про запас». Тест має явно задавати стартовий стан: іноді потрібен refresh, бо попередня невдала авторизація залишила validation message або інший стан, який просте очищення полів не скидає.
Тест відкриває URL через `driver.get(config.url)`, знаходить поля email і password та вводить значення через `send_keys()`. Кнопка входу знаходиться за CSS-селектором з атрибутом `value`, після чого викликається `click()`. На відміну від Playwright locators, у Selenium базовими операціями є `find_element()` і `find_elements()`. Перша повертає перший знайдений елемент або кидає `NoSuchElementException`, друга — колекцію всіх збігів. Якщо селектор неунікальний, `find_element()` може мовчки обрати не той вузол, тому локатор треба перевіряти на реальній сторінці. Тип пошуку задається явно, наприклад `By.CSS_SELECTOR`. Якщо CSS-селектор усередині Python-рядка містить подвійні лапки, зовнішній рядок зручніше обгорнути одинарними, щоб не псувати синтаксис зайвим escaping.
Другий поширений варіант Page Object — оголошувати element getter як метод із `@property`. З тесту він виглядає як поле, але `find_element()` виконується лише під час звернення. Це відкладає пошук і зменшує ризик зберегти element reference надто рано. Через property можна викликати `clear()`, `send_keys()`, `click()` або читати `is_selected()`. Для дії, яка потребує очікування, все одно краще мати окремий метод: property не перетворює Selenium на lazy locator і сама по собі не додає retry. Якщо агент або IDE має працювати з незнайомою бібліотекою, урок радить дати йому локальний source code як контекст. Це допомагає звірити реальні методи та актуальну реалізацію замість вигадування API за пам’яттю.
`send_keys()` використовується не лише для тексту: file input можна передати шлях до локального файлу, після чого браузер виконає upload. У такому спеціальному сценарії взаємодія з невидимим input може бути виправдана, тому generic helper не повинен безумовно вимагати visibility для кожної операції. Application object може один раз ініціалізувати всі Page Objects і дати тестам єдину точку доступу. Це прибирає повторну ініціалізацію з кожного тесту; обсяг статичних селекторів у пам’яті тут не є практичною проблемою. Той самий контейнер дозволяє поступово переводити Python-suite із Selenium на Playwright: старі Page Objects продовжують працювати, нові сценарії отримують Playwright implementation. Переписувати весь набір одразу не потрібно, особливо коли корисні API/database fixtures уже живуть у цьому pytest-проєкті.