Відеобібліотека
Пошук у нотатках курсу Python мануфактура та спільних матеріалах з переходом на потрібну секунду.
Команди створюють ізольоване середовище та встановлюють описані залежності; однаковий resolved graph потребує окремої lock-стратегії.
Створено .venv і встановлено залежності з requirements.txt.
Як працює проєктний білдер, ізоляція залежностей і впровадження нових інструментів →Починаючи з Python 3.13, venv за замовчуванням створює .gitignore всередині environment; це не скасовує потребу перевіряти repository-level ignore policy.
venv ізолює installed packages від base interpreter, але environment є disposable й зазвичай не переноситься між машинами; його відтворюють із dependency description.
Як працює проєктний білдер, ізоляція залежностей і впровадження нових інструментів →В окремому навчальному repository додайте правила для .venv/, .env і test results.
Перевірте кожен path через git check-ignore -v.
Задайте local user.name і user.email, потім перевірте їх через git config --list --show-origin.
Команди перевірки та staged diff, у якому немає .env і generated artifacts.
Підтверджує research-уточнення цього уроку.
Як працює проєктний білдер, ізоляція залежностей і впровадження нових інструментів → Першоджерело ↗Пояснює ізоляцію, створення та життєвий цикл virtual environment.
1. Налаштування PyCharm, JetBrains Toolbox, створення проєкту та структура проектів → Першоджерело ↗PyCharm зазвичай створює для нового Python-проєкту окреме віртуальне середовище `.venv`. Воно ізолює версію Python і бібліотеки конкретного проєкту від інших проєктів на комп’ютері. У вбудованому терміналі активне середовище позначається префіксом на кшталт `(.venv)`. Термінал можна відкрити через меню дій або гарячою клавішею (`Option+F12` на macOS чи `Alt+F12` у відповідній розкладці на Windows). Для інтеграції Playwright із pytest встановлюється пакет: ```bash pip install pytest-playwright ``` Плагін надає готові pytest-фікстури, зокрема `page`, і бере на себе створення браузера, контексту та сторінки для тесту.
Замість ручної послідовності створення `venv`, активації та `pip install -r requirements.txt` проєкт переходить на `uv sync`. Залежності й метадані описуються у `pyproject.toml`, а `uv.lock` фіксує точні версії, включно з транзитивними залежностями. Для застосунку або тестового проєкту lock-файл варто комітити: це відтворює однаковий dependency graph локально та в CI й зменшує ризик конфліктів, коли різні бібліотеки вимагають несумісні версії спільної залежності.
Автотести розглядаються як застосунок, якому потрібна конфігурація: базові URL, email, пароль та інші параметри запуску. У корені проєкту створюється `.env`, а імена незмінних конфігурацій записуються в `UPPER_SNAKE_CASE`, наприклад `BASE_URL`, `EMAIL`, `PASSWORD`. `.env` і `.venv` додаються до `.gitignore`. Сірий файл в IDE означає, що Git його не відстежує. Важливе уточнення: `.gitignore` діє лише на невідстежувані файли. Якщо `.env` уже був закомічений, його треба прибрати з індексу; якщо секрет уже опублікований — також відкликати або змінити сам секрет.
Мови й екосистеми мають власні package managers або build tools: pip, npm, Maven, Gradle та інші. Вони завантажують бібліотеки з центральних репозиторіїв і можуть кешувати їх локально, але залежності конкретного проєкту визначаються окремо. Python virtual environment ізолює бібліотеки одного проєкту від іншого. На одному комп’ютері можуть співіснувати робочі й особисті репозиторії з різними версіями Playwright, pytest та інших пакетів. Конфлікт можливий, якщо запустити код не тим глобальним Python або неправильно вибрати interpreter. Самі залежності коректно створених `venv` не повинні впливати на сусідні проєкти.
У демонстрації виправляється помилка з назвою `.ignore`: для Git потрібен саме `.gitignore`. Схожий суфікс використовують й інші інструменти у власних файлах, наприклад `.cursorignore`, але кожен із них має окреме призначення. Рекомендований стартовий workflow: ініціалізувати Git-репозиторій, створити `.gitignore`, одразу записати відомі локальні каталоги на кшталт `.idea/`, `.venv/` і результатів тестів, а вже потім індексувати потрібні вихідні файли. IDE може запитувати, чи автоматично додавати новостворені файли до Git; це зручно, якщо ignore-правила вже захищають локальні артефакти.
Віртуальне середовище `.venv` не потрібно комітити. Налаштування `.idea` в уроці також додаються до `.gitignore`, хоча частина спільних JetBrains-конфігурацій може бути корисною для команди — це слід вирішити явно. Кольори в Project view показують стан файлів відносно Git. Якщо файл уже потрапив до індексу, просте додавання правила в `.gitignore` не прибере його автоматично: спочатку його потрібно вилучити з індексу, не видаляючи потрібний локальний вміст.