Python мануфактура · Програма курсу
Умови показано як механізм прийняття рішень у тестовому коді: класифікувати HTTP status, обробити optional error, перевірити порожню колекцію або підтримуваний browser. Основні ризики — неправильні межі діапазонів, неініціалізована змінна та порядок `if/elif` гілок. Примітка: конспект укладено за автоматичними оригінальними українськими субтитрами та звірено з кодом уроку.
if запускає блок лише для truthy умови, elif перевіряє наступний варіант, а else покриває залишок. Для HTTP ranges треба явно визначати inclusive/exclusive boundaries: success зазвичай 200 <= code < 300, client error — 400 <= code < 500, server error — 500 <= code < 600.
Якщо result створюється лише всередині гілок, неочікуване значення може залишити змінну неініціалізованою. Мінімальні безпечні варіанти — початковий result = "unknown" або завершальний else. Це важливо для нестандартних status codes та пошкоджених test data.
Ланцюг if/elif зупиняється на першій істинній умові, тому вузькі діапазони не повинні бути перекриті ширшими попередніми умовами. Status code описує результат HTTP-обробки, але не гарантує відсутність side effects: система могла записати дані, а потім повернути 500. Тест має перевіряти і response, і важливий стан системи.
Optional message перевіряється через is None. Порожні list/dict/set є false-like, тому if not errors читається як «помилок немає». Для allowlist browser-ів вираз browser in supported_browsers коротший і точніший за ланцюг or, але значення все одно чутливі до регістру та точної назви.
match/case зручний для багатьох чітких варіантів на кшталт окремих auth codes, але для двох-трьох ranges звичайний if/elif часто простіший. Розширені приклади пропонують додати assertions і exceptions та подивитися, як змінюється failure output.